Сценарій години-знайомств в середній групі за темою: „На вагу золота…”

Сценарій години-знайомств

в середній групі за темою:

„На вагу золота…”

Мета:

Навчальна: сформувати знання про походження, способи виробництва шовкових тканин.

Розвиваюча: сприяти розвиткові навичок публічних виступів, розвивати допитливість, навички праці в команді.

Виховна: виховувати відчуття краси, естетичний смак, цікавість до культури народів світу.

Вид діяльності: пізнавальний.

Форма проведення: година знайомств.

Орієнтовний вік дітей: 6-8 клас.

Тривалість проведення заходу: 45 хвилин.

Місце проведення: майстерня.

Обладнання: репродукції картин відомих художників (портрети).

ПЛАН

проведення виховного заходу

1.     Вступне слово керівника гуртка.

2.     Тутовий шовкопряд – від грени до метелика.

3.     Перше знайомство людини з шовкопрядом.

4.     Неймовірні властивості шовкової нитки.

5.     Шляхи проникнення шовку в Європу.

6.     Поява шовківництва на Русі.

7.     Підведення підсумків години знайомств.

Хід проведення години знайомств                                                                         Ведучий: Доброго дня, друзі! Сьогодні ми познайомимося з історією виникнення, родоводом, таємничим процесом виготовлення тканини, за сувій якої, на початку ІІ ст. нашої ери платили подвійну за вагою мірку золота.

Я прошу вас уважно поглянути на представлені репродукції картин відомих художників. Перед вами портрети людей, що жили в різні епохи. Про це свідчать різні конструктивні особливості одягу, різні зачіски і головні убори. А також різні канони й техніки живопису. Та ці полотна мають одну спільну рису. Як ви гадаєте, що це за риса? Так, це матеріал з якого виготовлений одяг – шовк. Друзі, а яка країна є батьківщиною шовку? Звісно – Китай. Ми вже дещо знаємо про шовкові тканини. Нумо разом продовжимо знайомство!

1-й доповідач: Шовк. Ми не знайдемо його серед дарів флори, оскільки він не рослинного походження. І, строго кажучи, не тваринного. Тому що його виробляє комаха: тутовий шовкопряд. На відміну від сотень тисяч видів комах, які не змінилися за мільйони років еволюції, тутовий шовкопряд змінився так, що нині навіть важко встановити, яка саме комаха була його праматір‘ю. Припускають, що це метелик «Теофіла мандарина», який мешкає у відрогах Гімалаїв. За віки, що минули, тутовий шовкопряд розучився літати, кокони його стали більшими, а шовкова нитка – удесятеро довшою, ніж у диких предків.

2-й доповідач: Життя будь-якого метелика коротке. Шовкопряд, який дожив до місяця, - довгожитель у своїй сім‘ї. За цей час метелик встигає забезпечити продовження роду. У грені, крихітному яєчку, кількасот яких важать лише одну десяту грама, закладена повна програма дальшого розвитку шовкопряда. Насамперед, слід набратися терпіння. Чекати осінь й зиму, поки потепліє, доки на тутовому дереві з‘являться молоді листочки – єдина пожива тутового шовкопряда.

3-й доповідач: Вранці, до десятої години. Маленька гусениця виповзає з яєчка, народжується з непомірним апетитом і палким бажанням – діяти. За три тижні довжина її збільшується у 30 разів, а вага – у десять тисяч разів! На цей момент комаха повністю готова виконати закладений у її багатомільйонному родоводі генетичний наказ: сплести захисну сорочку – броню, яка не по зубам кожному ворогові. Залоза, що виробляє шовкову нитку, складає 40% ваги шовкопряда.

4-й доповідач: А які вимоги до нитки, яку виробляє ця залоза? По-перше, спочатку вона має бути напіврідкою – інакше її неможливо буде випустити. Проте нитка повинна одразу й застигати, інакше її не можна буде намотувати. Бути тоненькою, але міцною: якщо раптом порветься, зв‘язати буде нікому. Як вдалося природі врахувати всі ці вимоги? Як зуміла вона виробити цю дивовижну структуру? Таємниця. досі нікому не вдалося повторити це диво в лабораторії.

5-й доповідач: Шовкопряд метляє головою двічі за секунду, ні на мить не спиняючись, аж поки не сховається весь. Робить близько 4000 витків! Після цього за роботу, беруться шовківники. Через 15 – 18 днів з них вийдуть метелики. А більша частина коконів буде розмотана.

Ведучий: Цікаво було б знати, з чого почалося знайомство людини з шовкопрядом. Можливо, який-небудь хлопчисько, з тих, кому до всього є діло, помітив, як гусінь робить кокон і спробував цей кокон розмотати. Потяглася шовковинка. Хочеш – прив’яжи до вудки, хочеш – запускай повітряного змія. А може, якась дівчинка, бавлячись, помітила шовковинку, яка стриміла з кокона. Розмотала, сплела стрічку для кіски.

6-й доповідач: Потім, мабуть і дорослі почали придивлятися та примірятися до незвичайної ниточки. Отоді-то, вже не покладаючись на стихійне збирання коконів метелика «Теофіла мандарина», її стали вирощувати у домашніх умовах. А заразом і культивувати у ній те, що було для людини головним: здатність вирощувати кокони, та якомога більші з якомога довшою шовковинкою.

7-й доповідач: Чим же славиться шовкова нитка, довжина якої у коконі дорівнює майже двом кілометрам? Міцністю вона не поступається сталевій дротині такого самого діаметра. При цьому дуже еластична. Недаремно у царя Гвідона з казки Пушкіна лук – із шовковою тятивою. Казкові часи давно минули, але досі на спортивних луках тятива – з шовкових ниток.

8-й доповідач: Не поступаючись льону й бавовні механічними і гігієнічними властивостями, шовк значно легший, м‘якший і головне – гарніший. Не тільки завдяки особливому полиску, хоча саме це й вирізняє шовк серед інших природних матеріалів, які використовують для пошиття одягу. Його можна пофарбувати так, що він стане дуже нарядним. Здавна саме це і зробило шовк таким принадним для людини. І таким дорогим. Навіть дорогоцінним.

9-й доповідач: У стародавній китайській літописній книзі «Юйгун» вказано, що на шовк поширюється державна монополія. Тобто правителі Китаю особисто контролюють виробництво шовку. Така сама монополія існувала в Китаї на порцеляну, папір, порох. Секрети їх одержання не повинні були знати іноземці. Невтомним винахідникам інших країн врешті-решт вдалося виготовити папір, розкрити таємницю порцеляни, «вигадати» порох.

10-й доповідач: А от з шовком було значно складніше. Його неможливо було одержати без шовкопряда. Але для нього, в свою чергу, потрібна була шовковиця, яка в інших краях не росла. От і славились китайські шовки на весь світ. У книзі Фрідріха Енгельса “Діалектика природи” коротко охарактеризовано найважливіші інновації першого тисячоліття нашої ери: “Шовківники з Китаю близько 550 року в Греції”.

Ведучий: П’ять століть минуло, перш ніж це ремесло проникло з однієї країни в другу, сусідню. Але яким чином усе-таки шовк потрапив до Європи? Почати, мабуть, слід з іншого: як вдалося порушити монополію Китаю? І коли?

1-й доповідач: З історії відомо, що у 245 році до нашої ери японська імператриця одержала подарунок від могутнього західного сусіди – шовкову сукню. Першу в країні сонця, що сходить. Через деякий час японці самі навчилися робити шовкові тканини. Коли і як це сталося історії невідомо. А от про те, як шовківництво проникло до Індії розповідають ось що: “Ніколи у тій країні не знали ні тутових дерев, ні шовкопрядів…”

2-й доповідач: Дивно. Адже Гімалаї, де зустрічається і дика шовковиця, і метелик – предок нашого шовкопряда – від Індії не далі ніж від Китаю. Про те окультурити цього метелика і це дерево вдалося лише східному сусідові Індії.

3-й доповідач: “Почувши, що Східна країна їх має, - продовжує середньовічний оповідач, - цар відрядив туди посланця, доручивши йому добути те й друге. Про те у ті часи володар Китаю приховував таємницю. Він сам нікому не давав і заборонив прикордонній сторожі пропускати за межі країни насіння тутового дерева і грену шовкопряда. Тоді цар Хотана з шанобою попросив руки принцеси. Володар Східної країни настроєний до народів далекого краю доброзичливо, одразу дав згоду. Тим часом цар Хотана наказав послу піти до нареченої і передати їй такі слова: “Наша країна ніколи не мала власного шовку. Тому ти повинна привезти з собою насіння тутового дерева і грени шовкопряда. Цим ти забезпечиш себе дорогоцінним одягом”.

4-й доповідач: Далі у тій напів легендарній історії розповідалося про те, що начальник митної варти під час догляду багажу принцеси не насмілився зачепити її головний убір. А саме там було сховане насіння тутового дерева і грена. Існує і така версія: мандрівні ченці сховали грену у патерицю і перенесли її до Візантії.

5-й доповідач: Римляни вперше познайомилися з шовком під час однієї з битв із парфянами. Шовкові стяги, що майоріли над військом противника, вразили римських вояків своєю пишністю. У себе на  батьківщині вони нічого подібного не бачили. А вже на початку ІІ ст. н. е. Купці возили шовк до Риму. Вся знать у ті часи була вбрана у шовк. За нього платили щирим золотом. За кожен сувій треба було віддати подвійну за вагою мірку золота. Добре хоч метал важкий а шовк легкий.

6-й доповідач: Один середньовічний мандрівник, захоплений швидким відродженням шовківництва в Китаї після спустошення його монголами, писав: “Вони дають значно більше шовкових тканин, тафти, газу, кисеї, різних сортів парчі найвибагливіших кольорів. Через руки розмотувальників, крутильників, прядильників, чесальників, ткачів, майстрів по набиванню узорів проходять кокони і прядиво, які поступово перетворюються на сипку, легку тканину з алмазним полиском.”

7-й доповідач: Безкрайніми долинами, горами, пустелями тягнувся зі сходу на захід Великий шовковий шлях. Так упродовж століть називали його різні народи. Проходив цей шлях і через Согдіану, стародавню державу Середньої Азії. Часом шлях той ставав тернистим: економічне суперництво призводило до збройних конфліктів. Звичайно, надійніше і розумніше було заводити шовківництво у себе. Так воно і сталося. Шовкопряда стали розводити у Південній Європі, у Візантії. Наприкінці XII ст. правитель Візантії прислав російському князю Ростиславу Мстиславовичу “дари многії, оксамити і паволочки й усілякі оздоби найгарніші”. Мовою тодішніх літописів “паволоки” – це шовк. Важко було підібрати кращий дарунок князю.

8-й доповідач: А зачинателем шовківництва на Русі був Петро І. Почувши, що на Нижній Волзі, біля Астрахані, є такий промисел, і повелів: “В Астрахані або на Тереку знайти тутові сади, садівників щонайліпших, або завести тутовий сад у Москві”. У Москві , однак, було прохолодно і для тутових садів і для шовкопряда. А от у Києві ці дерева прижилися . Ще у цьому столітті один з районів міста звався Шовківницею, та й зараз у  міських парках можна побачити шовковицю, яка, певно, зустріне тут і своє трьохсотліття.

Ведучий: Отже, дорогі друзі, ми щойно познайомилися з однією з найкрасивіших тканин – шовком. Що нового ви дізналися про шовк? Що найбільше вам запам’яталося? А, може хтось з вас знає ще якісь цікавинки пов’язані з цією темою?

Я дякую вам всім за активну участь у підготовчі  і проведенні нашої години знайомств. На цьому ми закінчимо. До побачення!

Використані літературні джерела

1.     Корнієнко Софія, Корнієнко Сергій Родинне дозвілля у початкових класах: Навчально-методичний посібник. Тернопіль, 1998.

2.     Філановський Григорій, Супрун Олександра Костюююм 20 століття. – К., 1990.

3.     Шелестова Л., Царенко Ю., Виховні бесіди. 5-8 класи. – К., 2005.